Малкога червоночуба
| Малкога червоночуба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dasylophus superciliosus (Dumont, 1823)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Phænicophaus superciliosus Dumont, 1823 Phaenicophaeus superciliosus Dumont, 1823 Melias superciliosus (Dumont, 1823) Malcoha superciliosus (Dumont, 1823) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Малко́га червоночуба[3] (Dasylophus superciliosus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Ендемік Філіппін.
Довжина птаха становить 38 см, самці важать 115 г, самиці 120 г. Верхня частина тіла, крила і хвіст чорні з синьо-зеленим відблиском. Нижня частина тіла чорна з тьмяним зеленуватим відблиском. Видовжені червоні пера над очима формують гребені "брів". Хвіст довгий, східнастий, широкі кінчики стернових пер білі. Райдужки жовті, навколо очей плями голої червоної або жовтувато-оранжевої шккіри, дзьоб світло-зелений з оранжевою смугою біля основи, лапи спереду зеленуваті, ззаду жовті.
У молодих птахів голова чорна або бура, "брови" на ній відсутні, плями на кінчиках стернових пер менші, дзьоб коричнювато-зелений. Представники підвиду D. s. cagayanensis є меншими, ніж представники номінативного підвиду, гребні над очима у них менші, нижня частина тіла має оливковий відтінок[4].
Виділяють два підвиди:[5]
- D. s. cagayanensis (Rand & Rabor, 1967) — північний Лусон (Кагаян);
- D. s. superciliosus (Dumont, 1823) — Лусон (на південь від Кагаяна).
Червоночубі малкоги мешкають на островах Лусон, Маріндук і Катандуанес на півночі Філіппінського архіпелага. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах та на луках, порослих чагарниками. Зустрічаються на висоті від 100 до 800 над рівнем моря. Живляться великими комахами, дощовими черв'яками і яшірками, яких шукають серед рослинності і ліан. Гніздування відбувається у травні-червні. Гніздовий паразитизм не практикують[6][7].
- ↑ BirdLife International (2016). Dasylophus superciliosus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 листопада 2022
- ↑ Charles Dumont: Dictionnaire des Sciences Naturelles. T. 28. Paryż: F. G. Levrault, Le Normant, 1823, s. 451.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife Guides International. с. 84—85.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 листопада 2022.
- ↑ H. Nuytemans. Notes on Philippine birds: interesting records from northern Luzon and Batan Island. „Forktail”. 14, ss. 39-42, 1998.
- ↑ Michael Køie Poulsen. The threatened and near-threatened birds of Luzon, Philippines, and the role of the Sierra Madre mountains in their conservation. „Bird Conservation International”. 5, ss. 79-115, 1995.
- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |